Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!
Опарыш, эй! Давай, не будем лыка на дубе розносить, а поговорим о настоящих топчиках! Слушай, у меня есть история, которая заставит даже самого олдскульного наркоманчика заскочить на шпиндель и застеклить себя в облаках закладки. Это был рейв фестиваль, дружище, куда я залетел во всем своем наркотическом пространстве. Алё детка, готовь себе синьку!
Начну я с самого начала, с того момента, когда я решил разбавить свои серые будни и забраться на мероприятие, где можно рофлить до упаду и испытать все возможные и невозможные эйфорические ощущения. Что бы там ни говорили, нуб на рейве – это тот самый огонек, который готов подпрыгнуть на любые солянки.
Первым делом, я созвонился со своим помощником по мутежу, и он смог скинуть мне краснотрясовую плюху, которая только и ждала своего момента, чтобы разносить мой мозг на мелкие трешовые кусочки. Конечно, я не забыл про железную парочку – мефедрон и спид, ведь без них рейв из моих фантазий превратится в одну большую нудистскую вечеринку.
Итак, трешак был в кармане, нуб аптеку закрыл, и мы, будучи совершенно несговорчивыми, отправились на встречу приключениям. Моей главной целью на этом фестивале было почувствовать, как адреналин вливается в мои жилы, а музыка рвет мне барабанные перепонки на кусочки. Но пока я метался в поисках места, где можно стать наукой и рвануться в транс, я наткнулся на кумир всех наших поколений – настоящего наркодилера.
Он смотрел на меня, дальше своего красного носа, и прорычал: «Эй, бро, у тебя есть жабры?». Я понял, что это было его кодовое слово, и молча подал ему знак, что я – его партнер по смутным делам. Он наклонился и прошептал мне в ухо: «У меня есть лютый кондовый твик, который зажжет тебя, как горелка на рейве. Ты готов быть в своем соку?»
Я ответил ему взглядом, который говорил: «Поставь меня и зажги меня, крутой мужик!». Пока он делал свое дело, я успел хорошенько приготовиться к потрясению.
Шмальнулся, закрыл глаза и ощутил, как все звуки исказились, и цветовая палитра фестиваля превратилась в яркий калейдоскоп.Однако, даже в таком состоянии, я смог заметить, как все вокруг меня трешится и рвется на полную катушку. Народ, который рядом, чуваки с красными глазами, благополучно плавающими в эйфории, и девчонки, словно обитающие на другой планете. Меня все это просто огорчает – ведь они просто не понимают, насколько они мутые и неадекватные, сидя в своем наркотическом балагане. Тем временем, я уже осознал, что все мои реакции и движения меняются, словно электрический разряд проходит сквозь все мое существо. Я не мог остановиться – мне нужно было больше, я готов был погрузиться в эту жуткую бездну и расплавить свой разум. Каждый твик, каждая закладка, каждый сигаретный фильтр, были моими наркотическими направляющими, ведущими меня во все более пучины. Так продолжалось до тех пор, пока тусовка, в которой я находился, не развалилась на куски. Из этого широкого стола, увешанного всевозможными наркотическими штуковинами, я резко оказался в маленькой комнатке, где были только самые отчаянные и сумасшедшие самураи наркотиков. Я смотрел на них и понимал, что эти парни и девчонки, они уже не существуют, они стали просто голосами во мне. Они говорили мне о том, что я уже потерял контроль и что моя жизнь больше не принадлежит мне. Ты купил билет на рейв, а сам превратился в самую настоящую гербарную пыль. С тех пор, дружище, я знаю, что рейв фестивали – это закрытые миры, где можно получить самые необыкновенные и неожиданные эйфорические ощущения. Но, будь осторожен! Этот путь легко довести до абсурда и утратить себя, словно печать плюхи, что горит в твоей жиле. И помни, что реальный наркотик – это не просто закладка на фестивале, а способ уйти из реальности и воткнуться в мир безумия.
